Вступ
Важлива роль у патогенезі дистрофічно-запальних
процесів у тканинах пародонту належить порушенням
ліпідного обміну, перекисного окислення ліпідів та анти-
оксидантного захисту [3, 5, 6, 7]. Застосування різноманіт-
них лікувальних засобів не завжди має ефективну дію на
ці механізми захворювань пародонту, тому проблема ліку-
вання дистрофічно-запальних захворювань пародонту
залишається актуальною й сьогодні [5–7]. Ураховуючи це,
використання препаратів антиоксидантної дії в комплекс-
ному лікуванні захворювань пародонту є обґрунтованим.
Коензим Q10 впливає шляхом перетворення жирних
кислот у мітохондріях з утворенням креатин-фосфату та
АТФ. Це підвищує енергетичний потенціал клітини, зни-
жує вміст холестерину у крові, відновлює процеси окис-
ного фосфорилювання [1, 2, 9].
Проведені дослідження останнього десятиліття свід-
чать про високу ефективність застосування препарату
коензиму Q10 у лікуванні різноманітних захворювань [1,
2, 9]. Аналіз літературних джерел про використання
даного препарату показав, що коензим Q10 практично не
використовували для лікування хворих із захворювання-
ми тканин пародонту.
Метою
даного дослідження було визначення ефек-
тивності застосування коензиму Q10 у комплексному
лікуванні хворих на генералізований пародонтит.
Матеріали та методи
Проведено обстеження та лікування 45-ти хворих
віком 22–65 років на генералізований пародонтит І–ІІ сту-
пеня хронічного перебігу. Основну групу склали 35 пацієн-
тів, в яких у комплексному лікуванні генералізованого
пародонтиту застосовували коензим Q10. Контрольну
групу склали 10 хворих, яким проводили загальноприйня-
те лікування.
Було проведено ретельне обстеження стану тканин
пародонту в усіх хворих до та після лікування. Клінічне
обстеження стану тканин пародонту розпочинали з огляду,
оцінки стану зубів, пародонту та порожнини рота в цілому.
Виявляли місцевих подразники тканин пародонту (зубні
відкладення, каріозні порожнини, пошкоджені пломби,
протези тощо). Інтенсивність ы поширеність дистрофічно-
запального процесу в пародонті оцінювали за допомогою
проби Шиллєра-Пісарєва [10]. Для кількісної оцінки
запального процесу використовували індекс РМА за
С. Parma [12], для клінічної оцінки стану пародонту ви-
значали пародонтальний індекс за А.L. Russel [13]. Кількіс-
ну та якісну оцінку стану гігієни ротової порожнини про-
водили за допомогою індексу Федорова-Володкіної [11].
При обстеженні пародонтальних кишень вимірювали
їх глибину за допомогою градуйованого зонду або гладил-
ки з міліметровими поділками. Для оцінки характеру виді-
лень (серозні або гнійні) з пародонтальних кишень викори-
стовували бензидинову пробу за S. Sorrin [14]. Диференці-
альну діагностику пародонтальних та ясенних кишень про-
водили за допомогою формалінової проби за C. Parma [12].
Патологічну рухомість зубів визначали за Д.А. Ентіним [5].
Резистентність судин тканин пародонту визначали за
В.І. Кулаженком [5, 8]. Діагноз захворювання пародонту
проводили за класифікацією М.Ф. Данилевського [4].
Усім хворим на генералізований пародонтит проводи-
ли ретельне видалення всіх подразників тканин пародон-
ту (зубні бляшки, зубний камінь, неякісні пломби, проте-
зи тощо). Для більш ефективного медикаментозного ліку-
вання хворих на генералізований пародонтит використо-
вували індивідуальну капу для утримання медикаментоз-
ного препарату. Із цією метою знімали відбиток зубного
ряду матеріалом «Stomafleks Solid». Обробляли цю інди-
відуальну капу: обрізали надлишки матеріалу, гострі краї
і припасовували у вибраних межах зубного ряду, щоб вона
не травмували слизову оболонку рота і тканини пародон-
ту. Після видалення зубних відкладень обробляли паро-
донтальні кишені розчином антисептика (наприклад,
перекису водню, хлоргексидину тощо). У подальшому в
пародонтальні кишені та капу вводили розчин препарату
коензиму Co Q10 та одягали капу на 15–20 хвилин (хво-
рий прикушував капу й утримував її в роті. Пацієнтам
контрольної групи в пародонтальні кишені вводили мазь
«Метрогіл Дента». Для покращення мікроциркуляторно-
го русла у крові в ділянці уражених тканин пародонту
15
ПАРОДОНТОЛОГИЯ
СОВРЕМЕННАЯ СТОМАТОЛОГИЯ 2/2017
Застосування коензиму Q10
у комплексному лікуванні
хворих на генералізований пародонтит
Резюме.
У патогенезі дистрофічно-запальних процесів пародонту значне місце відводять порушенням ліпідного обміну,
перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту. Тому важливо вияснити ефективність використання препаратів
антиоксидантної дії.
Мета:
визначити ефективність застосування коензиму Q10 у комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит.
Матеріал і методи дослідження.
Проведено обстеження та лікування 45-ти хворих на генералізований пародонтит. Хворі
були поділені на дві групи: у першій групі (35 хворих) проведено лікування з використанням коензиму Q10, у другій (конт-
рольній – 10 хворих) – загальноприйняте лікування. Для кількісної оцінки стану тканин пародонту використовували пробу
Шиллєра-Пісарєва [10], індекс гігієни Федорова-Володкіної [11], індекс РМА за С. Parma [12], пародонтальний індекс за
А.L. Russel [13].
Результати.
Застосування коензиму Q10 у комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит дозволяє досягти
значного покращання стану тканин пародонту в найближчі та віддалені строки лікування, що підтверджує позитивна динаміка
зміни клінічних показників.
Висновки.
Показана висока ефективність застосування коензиму Q10 у комплексному лікуванні хворих на генералізований
пародонтит у найближчі строки спостережень.
Ключові слова:
генералізований пародонтит, лікування, коензим Q10.
УДК 616.311.2+616.314.17+616.314.19-002.03182-085.355
Національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна
А.В. Марков
