Особливості заміщення дефектів зубних рядів у осіб із захворюваннями тканин пародонта різного ступеня тяжкості

Анотація

Значна поширеність захворювань тканин пародонта обумовлює актуальність пошуку шляхів вдосконалення методів діагностики лікування та профілактики ускладнень даного захворювання. Складна клінічна картина потребує диференційованого підходу до вибору шляху ортопедичної реабілітації таких пацієнтів з урахуванням віку хворого, ступеня патологічних змін та активності перебігу патологічного процесу з обов’язковою іммобілізацією рухомих зубів різними типами шин і шинуючих конструкцій зубних протезів. Залежно від ступеня патологічних змін тканин пародонта, величини й топографії дефектів зубних рядів і вираженості деструктивно-резорбтивних процесів у альвеолярній кістці заміщення дефектів зубних рядів слід планувати із застосуванням дентальної імплантації та зубних протезів шинуючого типу.
Мета дослідження: підвищення ефективності ортопедичного лікування захворювань тканин пародонта, обтяжених дефектами зубних рядів, шляхом диференційованого застосування дентальної імплантації та шинуючих конструкцій.
Матеріали та методи. Проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження 237 пацієнтів із клінічно діагностованим пародонтитом І–ІІІ ступеня тяжкості, обтяженим частковою втратою зубів. Із зазначеного контингенту осіб проведено ортопедичне лікування 98 хворих у віці від 30 до 69-ти років із захворюваннями тканин пародонта різного ступеня тяжкості, обтяженими дефектами зубних рядів різної величини та локалізації. Конусно-променеву комп’ютерну томографію застосовували для об’єктивної кількісної та якісної оцінки стану тканин пародонта та кісткової тканини беззубої ділянки щелеп в осіб з різними клінічними формами захворювань тканин пародонта, для визначення відносної денситометричної щільності кісткової тканини, при плануванні дентальної імплантації та для контролю її результатів. Локалізацію супраконтактів визначали за допомогою оклюзіографії. Діагностику та усунення травматичної оклюзії проводили за Дженкельсоном і Шюллером [3]. Оцінку стабільності дентальних імплантатів проводили методом частотно-резонансного аналізу стабільності дентальних імплантатів із застосуванням приладу Osstell ISQ [2].
Результати. За результатами обстеження 237 осіб і розподілу пацієнтів на три вікові групи встановлено клінічні особливості перебігу патологічного процесу у віковому аспекті. Результати комп’ютерної томографії зубощелепного апарату обстежених осіб засвідчили, що захворювання тканин пародонта у віковому аспекті в динаміці супроводжуються вираженістю деструктивно резорбтивних процесів у альвеолярній кістці, які проявляються у зменшенні відносної денситометричної щільності кісткової тканини та прогресуючій утраті висоти альвео- лярного паростка. Ортопедична реабілітація зазначеного контингенту осіб проводилася із застосуванням біологічно індиферентних конструкційних матеріалів і шинуючих ортопедичних конструкцій, включаючи шинування опорних зубів, знімне протезування та дентальну імплантацію, а також супровідну фізіотерапію протезоносіїв. У разі пародонтита I–II ступеня при достатньому об’ємі та щільності кісткової тканини в ділянці дефекту зубного ряду високу клінічну ефективність показало застосування дентальної імплантації в разі поступового навантаження на дентальний імплан- тат із застосуванням супраконструкції власної розробки. У разі наявності середніх і великих дефектів зубного ряду на тлі пародонтита II–III тяжкості за наявності значної патологічної рухомості опорних зубів при недостатньому об’ємі і щільності кісткової тканини в ділянці дефекту достатню клінічну ефективність засвідчило застосування знімного зубного протеза власної конструкції.
Висновки. Захворювання тканин пародонта у віковому аспекті в динаміці супроводжуються вираженими деструктивнорезорбтивними процесами в альвеолярній кістці, які проявляються зменшенням відносної денситометричної щільності кісткової тканини та прогресуючою втратою висоти альвеолярного паростка. Своєчасне застосування дентальної імплантації завдяки дозованому поступовому оклюзійному навантаженню на альвеолярну кістку сприяє збереженню структури альвеолярної кістки й висоти альвеолярного паростка. Для профілактики ускладнень протезування та пролонгації строку користування ортопедичними конструкціями доцільно застосовувати фотодинамічну підтримуючу терапію.