Особливості цитокінового статусу та активність запального процесу в осіб з генералізованим пародонтитом на тлі хронічного тонзиліту

Анотація

Актуальність. Взаємозв’язок патологічних процесів, що відбуваються у тканинах пародонта й фарингіальної ділянки, має велике значення з огляду на подібність їх етіологічних та патогенетичних ланок. Дослідження останніх років довели, що цитокіни є тригерами запального процесу у тканинах пародонта та предикторами прогресування патологічних змін у них. Тому при вивченні патогенезу генералізованого пародонтиту на фоні хронічного тонзиліту важливого значення набуває оцінка синергічної дії прозапальних цитокінів, які можуть бути маркерами місцевих змін і діагностичним критерієм ступеня тяжкості та активності патологічного запального процесу в пародонті.

Метою дослідження було визначити рівень прозапальних цитокінів і білків гострої фази в сироватці крові хворих з генералізованим пародонтитом на тлі хронічного тонзиліту.

Матеріали та методи дослідження. У клініко-імунологічному дослідженні взяли участь 97 пацієнтів віком від 18 до 59 років, з яких сформували три групи дослідження: І група — 32 особи із захворюваннями тканин пародонта на тлі хронічного тонзиліту (ХТ); ІІ група — 35 осіб з ураженнями пародонта без супутнього ХТ; контрольна — 30 клінічно здорових осіб.

Результати дослідження. Вивчення цитокінового статусу в сироватці крові хворих груп дослідження показало вірогідне підвищення рівнів прозапальних цитокінів γ-ІФН, ФНП-α, IL-1β, IL 6 у пацієнтів І групи дослідження порівняно з даними інших груп, що вказувало на «цитокіновий вибух». Відображенням ступеня запального процесу в пацієнтів з гінгівітом і пародонтитом на тлі хронічного тонзиліту було зростання концентрації кістковорезорбтивного IL-1β, яка була найвищою при гінгівіті й ГП початкового — І ступеня. Максимальний рівень С-реактивного білка (у 4,4 раза вище, ніж у контролі) визначили в І групі.

Висновки. Особливої уваги потребують пацієнти І групи із захворюваннями тканин пародонта на тлі хронічного тонзиліту, в яких рівень досліджуваних параметрів був найвищим порівняно з даними інших груп дослідження. Слід додати, що залежно від ступеня перебігу запальних і дистрофічно-запальних процесів у тканинах пародонта збільшувалась гіперпродукція IL-1β у сироватці крові, що можна достовірно розглядати як показник активності та прогресування захворювань тканин пародонта на тлі хронічного тонзиліту.