Аналіз успішності етапів ортопедичної реабілітації пацієнтів із малими включеними дефектами зубних рядів незнімними конструкціями з опорою на дентальні імплантати шляхом вивчення поширеності поточних ускладнень

Анотація

Резюме. Стаття присвячена аналізу успішності дентальної імплантації та ускладнень, які виникають на ортопедичному етапі дентальної імплантації, а саме від отримання відбитка до фіксації готової ортопедичної конструкції у порожнині рота пацієнта. Також досліджено вплив ускладнень, що виникають на цьому етапі, на якість фінальної роботи та задоволеність пацієнта.
Мета. Оцінити успішність етапів ортопедичної реабілітації пацієнтів із малими включеними дефектами зубних рядів незнімними конструкціями з опорою на дентальні імплантати шляхом вивчення поширеності поточних ускладнень.
Матеріали та методи. Проведена оцінка успішності процесу ортопедичного відновлення конструкціями з опорою на один або на два дентальні імплантати у 189 пацієнтів віком від 18 до 45 років (108 осіб — жінки, 81 — чоловіки) з дефектами зубних рядів по ІІІ класу за Кеннеді. Пацієнти, яким було виготовлено ортопедичні конструкції з опорою на один або на два дентальні імплантати, внутрішнім конусом супраструктури 11°, були розподілені на дві групи залежно від типу фіксації: І група — із гвинтовою фіксацією (108 пацієнтів) та ІІ група — із цементною фіксацією (81 пацієнт). Проаналізовано виконання основних маніпуляцій, під час яких могли виникнути ускладнення: 1 — на етапі отримання відбитка (клінічному), 2 — на етапі підбору супраструктури (лабораторному), 3 — на етапі фіксації готової ортопедичної конструкції у порожнині рота пацієнта. Після фіксації готової ортопедичної конструкції проводився аналіз задоволеності пацієнтів ортопедичною конструкцією за системою NPS (Net Promoter System).
Результати. При аналізі результатів дослідження, у 109 (57,8 %) пацієнтів не виникало особливих проблем та ускладнень на ортопедичному етапі, все йшло згідно з протоколом та без особливостей. У решти пацієнтів, а саме у 80 (42,2 %) на різних ортопедичних етапах виникали проблеми, які могли бути причиною ускладнень у подальшому функціонуванні ортопедичної конструкції. Аналіз ускладнень, які виникали на етапах ортопедичного відновлення показав, що під час отримання відбитка спостерігалась проблема у 37,71 % пацієнтів І та ІІ груп (11,18 % і 26,53 % відповідно). На етапі підбору супраструктури та виготовлення штучної коронки (лабораторному) у І та ІІ групах спостерігалось 34,7 % ускладнень, 6,13 % та 28,57 % відповідно. На етапі фіксації готової ортопедичної конструкції ускладнення виникало у 27(27,61 %). При аналізі задоволеності пацієнтів у групі з гвинтовою фіксацією індекс NPS складав 75,6 % серед чоловіків та 70,49 % серед жінок. У групі з цементним типом фіксації індекс NPS складав 64,64 % серед чоловіків та 58,14 % серед жінок, що вказує на високу задоволеність цим типом реабілітації. Індекс задоволеності пацієнтів NPS при гвинтовому типі фіксації був кращим на 12 % порівняно з цементним типом. Відмінність задоволеності отриманої послуги між чоловіками та жінками була несуттєвою і складала в межах 5 % на користь чоловіків.
Висновки. Результати отриманих досліджень вказують на актуальність даної проблеми та визначають подальший вектор досліджень з метою підвищення якості надання стоматологічної допомоги ортопедичними конструкціями з опорою на дентальні імплантати.
Аналіз досліджень вказує на високе число виникнення ускладнень на ортопедичному етапі дентальної імплантації (42,2 % пацієнтів), які частіше траплялись при цементному типі фіксації у 28,5 % випадків проти 13,7 % при гвинтовій. Найбільша частота виникнення ускладнень спостерігалась на етапі отримання відбитка — 37,71 % та при підборі протетичної складової — 34,7 %. Незважаючи на це, індекс задоволеності пацієнтів NPS був високим у всіх пацієнтів, і при гвинтовому типі фіксації — на 12 % вищим порівняно з цементним типом.