Порушення кровопостачання тканин пародонта у пацієнтів із зубощелепними аномаліями на тлі змін архітектоніки присінка ротової порожнини на різних етапах комплексного лікування

Анотація

Мета дослідження: вивчення особливостей локального кровообігу в тканинах присінка рота у пацієнтів із зубощелепними аномаліями, що розвинулися на тлі дефектів його архітектоніки.

Методи дослідження: проведено комплексне обстеження та лікування 60 підлітків (вікова категорія 15–17 років) із діагностованими набутими аномаліями та деформаціями зубощелепної системи. Всіх учасників дослідження було розподілено на дві основні групи: Перша група (n = 30): хірургічне втручання (пластика сполучнотканинних тяжів) здійснювали за класичною методикою, що передбачала загоєння операційної рани вторинним натягом. Підгрупа 1А (n = 15): у післяопераційному періоді застосовували лише «Хлоргексидин-Дента». Підгрупа 1Б (n = 15): фармакологічна підтримка включала поєднання «Хлоргексидину-Дента» з «Генгігелем». Друга група (n = 30): корекцію проводили за розробленою авторською методикою, спрямованою на загоєння рани первинним натягом. Підгрупа 2А (n = 15): призначали «Хлоргексидин-Дента». Підгрупа 2Б (n = 15): використовували комбіновану схему — «Хлоргексидин-Дента» та «Генгігель». Для порівняння результатів було сформовано контрольну групу (n = 15), до якої увійшли особи без зубощелепних аномалій, шкідливих звичок та ознак пародонтологічних захворювань. Об’єктивну оцінку стану гемодинаміки проводили методом реографії за допомогою програмно-апаратного комплексу «Rheograph DX» та «DX-Complex Regina 2002». Реєстрацію показників здійснювали за допомогою спеціалізованих дентальних електродів, створених у співпраці з підприємством «DX-Complex» (Харків, Україна). Моніторинг реографічних показників виконували етапно: до початку терапії та у терміни 1, 6 і 12 місяців після оперативного втручання.

Наукова новизна. Встановлено, що у пацієнтів із зубощелепними аномаліями на тлі дефектів архітектоніки присінка рота спостерігається чіткий дефіцит кровопостачання та погіршення трофіки тканин. Про це свідчать виявлені патологічні зміни гемодинамічних параметрів: зростання показників тонусу судин (ПТС), периферичного опору (ППО) та венозного відтоку (ПВВ) при одночасному зниженні реографічного індексу (РІ) та обсяжного кровотоку (ІОК) (p < 0,05). Виявлено пряму кореляційну залежність між якісними характеристиками реограм та їх кількісними значеннями. Зафіксовано, що попри загальну позитивну динаміку в усіх групах після лікування, найбільш статистично значуще наближення показників до рівня норми (групи порівняння) спостерігалося у підгрупі 2Б (p < 0,05), де застосовувався авторський метод хірургічної корекції.

Висновки. Комплексний аналіз якісних та кількісних параметрів реографії підтвердив, що для пацієнтів віком 15–17 років із поєднаною патологією (зубощелепні аномалії та порушення архітектоніки присінка рота) характерними є виражена недостатність регіонарного кровообігу, явища застою в тканинах пародонта та утруднення венозного відтоку. Застосування розробленого методу хірургічного втручання з використанням піднебінних мукозних трансплантатів у поєднанні з ад’ювантною терапією «Генгігелем» забезпечує ефективну нормалізацію та стабільне відновлення функціонального стану судинного русла як у найближчі, так і у віддалені терміни спостереження.