Ч
ервоний плоский лишай слизової оболонки
порожнини рота – це хронічне запальне за-
хворювання із тривалим рецидивуючим пере-
бігом, що має різноманітні клінічні форми з високим
ризиком виникнення злоякісної пухлини. Серед захво-
рювань слизової оболонки порожнини рота червоний
плоский лишай зустрічається у 30–35 % випадків [1, 5,
9]. Частота ізольованого ураження слизової оболонки
порожнини рота, за даними різних авторів, варіює від 17
до 77 % [4, 5, 9].
Червоний плоский лишай слизової оболонки порож-
нини рота є важливою проблемою клінічної дерматології
та стоматології, що пов’язано з наявністю важких форм
захворювання, хронічним перебігом, труднощами діагно-
стики атипових клінічних форм дерматозу, низькою
ефективністю застосованої терапії [2, 3, 6]. Незважаючи
на недостатню вивченість етіології захворювання й
суперечливі відомості про поширеність цієї патології у
структурі захворювань слизової оболонки порожнини
рота, думки фахівців одностайні, що медико-соціальна
значущість проблеми полягає в постійному зростанні
кількості хворих, «омолодженні» страждаючих на це
захворювання, схильності до перетворення на злоякісну
форму [2, 8].
Відомо, що ерозивно-виразкова форма червоного
плоского лишаю є попередником плоскоклітинного раку
слизової оболонки порожнини рота, який займає шосте
місце за частотою у світі серед злоякісних пухлин усіх
локалізацій [11, 12]. Незважаючи на простоту діагности-
ки патологічних процесів зовнішньої локалізації, визна-
чення форми захворювань слизової оболонки, засноване
тільки на клінічному обстеженні, часто призводить до
діагностичних помилок. Відсоток запущених форм раку
слизової оболонки порожнини рота через діагностичні
помилки, за даними різних авторів, сягає 58,4–70 % [12].
У зв’язку з цим прогностична оцінка факторів ризику
малігнізації, ефективне виявлення ознак малігнізації і
своєчасне лікування передракових захворювань слизової
оболонки порожнини рота залишаються актуальним
завданням стоматології.
Вирішення діагностичних труднощів більшість авто-
рів бачать у допоміжних методах діагностики (цитологіч-
не дослідження, хейлостоматоскопія, біомікроскопія,
оптична когерентна томографія) [7]. Однак ці методи
досить суб’єктивні, оскільки мають лише описовий
характер якісних змін в уражених тканинах. Одним зі
способів кількісної оцінки морфологічних змін є визна-
чення імуногістохімічних маркерів.
Запровадження в повсякденну практику сучасних
морфологічних методів верифікації пухлин дозволило
значно покращити якість діагностики та лікування злоя-
кісних новоутворень. Методичні можливості сучасної
молекулярної онкології розширились, у даний час за
допомогою імуногістохімічного дослідження можна вста-
новити не тільки гістологічний діагноз пухлини, а й дати
її морфофункціональну характеристику з точки зору
агресивності і прогнозу передракових уражень і вже роз-
виненого онкологічного захворювання [10, 13, 14].
Епітелій слизової оболонки ротової порожнини є
locus praedifectionis формування ракових пухлин. Зов-
нішні фактори (травматичні вузли оклюзії, гострі краї
реставрацій, невдалі ортопедичні конструкції, нераціо-
нальна індивідуальна гігієна ротової порожнини, запаль-
но-деструктивні ураження пародонту) поряд з генетич-
ними (спадковими) факторами можуть відігравати
визначальну роль у виникненні раку даної локалізації. У
розвиток плоскоклітинного раку слизової оболонки
порожнини рота можуть бути залучені пошкодження в
механізмах контролю процесів гіперплазії епітелію і
плоскоклітинної метаплазії.
46
БОЛЕЗНИ СЛИЗИСТОЙ ОБОЛОЧКИ ПОЛОСТИ РТА
СОВРЕМЕННАЯ СТОМАТОЛОГИЯ 3/2016
Іммунногістохімічні маркери
в діагностиці різних форм
червоного плоского лишаю
слизової оболонки порожнини рота
Мета дослідження:
вивчення проліферативної активності епітеліоцитів за експресією антигену Ki-67 у хворих з різними
формами червоного плоского лишаю слизової оболонки порожнини рота.
Матеріал і методи.
Було проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження 187 пацієнтів, які страждають на черво-
ний плоский лишай, у віці від 25 до 70-ти років, з яких 71 (37,97 %) чоловіків і 116 (62,03 %) жінок. Було проведено патогі-
стологічне та імуногістохімічне дослідження тканини слизової оболонки порожнини рота з вогнищ ураження.
Результати дослідження.
При комплексному клініко-лабораторному дослідженні 187 пацієнтів у 103 (55,08 %) спостері-
галась гіперкератозна й у 84 (44,92 %) ерозивно-виразкова форма червоного плоского лишаю. При червоному плоскому
лишаю слизової оболонки порожнини рота відзначались порушення процесів зроговіння, проліферації та диференціону-
вання епітеліоцитів. Проліферативний потенціал епітеліоцитів слизової оболонки порожнини рота, якщо судити за експре-
сією антигену Ki-67, якісно й кількісно відрізнявся в пацієнтів контрольної групи (здорові особи без патологогістологічних
ознак запалення слизової оболонки щоки) і хворих на червоний плоский лишай слизової оболонки порожнини рота.
Висновок.
Проведене імуногістохімічне дослідження проліферативної активності епітеліоцитів слизової оболонки порож-
нини рота виявило достовірне підвищення відсоткового вмісту Ki-67 позитивно забарвлених ядер у хворих із червоним
плоским лишаєм слизової оболонки порожнини рота.
Ключові слова:
червоний плоский лишай, проліферативна активність, епітеліоцити, антиген Кі-67, слизова оболонка
порожнини рота.
УДК 616-091: 616.516: 616.311
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
Ю.Г. Коленко, О.В. Каленська
