Морфологічні особливості епітелію слизової оболон-
ки порожнини рота у процесі малігнізації пов’язані зі змі-
ною в наборі маркерів диференціонування (перш за все
цитокератинового фенотипу епітеліального пласта), а
також маркерів проліферації Ki-67.
Мета
дослідження – вивчення проліферативної
активності епітеліоцитів за експресією антигену Ki-67 у
хворих з різними формами червоного плоского лишаю
слизової оболонки порожнини рота.
Матеріал і методи
Для досягнення поставленої мети було проведено
комплексне клініко-лабораторне обстеження 187 пацієн-
тів, які страждають на червоний плоский лишай, у віці
від 25 до 70-ти років, з яких 71 (37,97 %) чоловіків і 116
(62,03 %) жінок, які звернулись на кафедру терапевтич-
ної стоматології у стоматологічний центр НМУ імені
О.О. Богомольця із 2010 по 2015 р. Тривалість захворю-
вання складала від 3 місяців до 9-ти років (у середньому
2,18±0,47 року).
Із груп спостереження були виключені особи з важ-
кими супутніми соматичними (серцево-судинні, ендо-
кринні, нервові, імунологічні, психічні, онкологічні,
захворювання крові) та інфекційними захворюваннями
на стадії загострення патологічного процесу. Критерієм
виключення були також вагітність і лактація, наявність
захворювань слинних залоз, наркотична та алкогольна
залежність, а також стадія ремісії червоного плоского
лишаю слизової оболонки порожнини рота.
На першому рівні діагностичного процесу значну
допомогу надавали інтерактивне з’ясування скарг, а
також анамнез захворювання й життя пацієнта. Даний
етап клінічного обстеження допомагав не тільки припу-
стити причину розвитку патології, а і правильно тракту-
вати дані об’єктивного обстеження.
Клінічне обстеження хворих на червоний плоский
лишай слизової оболонки порожнини рота проводили
відповідно до рекомендацій ВООЗ, традиційно почи-
наючи зі з’ясування скарг (біль, відчуття печіння, сухо-
сті, дискомфорту в ротовій порожнині, наявність паре-
стезій й т. д.), їх характеру, інтенсивності, тривалості.
Інтерактивний контакт з пацієнтом припускав кількіс-
ний психометричний аналіз його суб’єктивних відчуттів
(скарг) на основі використання візуально-аналогових
шкал. Так, наприклад, для отримання суб’єктивного вра-
ження пацієнта про вираженість больового симптому
пропонувалось оцінити біль (спонтанний або індукова-
ний прийомом їжі) у балах від 0 до 4–5.
Далі з’ясовували анамнестичні дані: час появи пер-
ших симптомів захворювання, його прояви, причини,
які, на думку хворого, сприяли виникненню захворю-
вання (стресові фактори, прийом медикаментозних пре-
паратів, перенесені захворювання, стоматологічні втру-
чання). Звертали увагу на тривалість захворювання,
характер його перебігу, частоту рецидивів.
При зборі анамнезу життя приділяли увагу наявності
супутньої патології та перенесеним захворюванням, про-
явам алергічних реакцій, лікарській терапії в анамнезі й у
даний час, шкідливим звичкам, особливостям професій-
ної діяльності, району проживання, сімейному стану.
При огляді звертали увагу на зовнішній вигляд хво-
рого, ретельно оглядали шкірні покриви (обличчя,
область передплічь, гомілок і т. ін.), оцінювали колір,
зволоженість, наявність патологічних елементів (папул,
ерозій, екскоріацій тощо), вивчали стан нігтьових пла-
стин, волосся, кон’юнктиви очей. При огляді особи особ-
ливу увагу приділяли стану червоної облямівки губ, її
кольору, ступеню зволоженості, чіткості контурів лінії
Клейна, наявності патологічних елементів, оглядали
кути рота на наявність тріщин, заїд, кірок, нальоту.
Про огляді ротової порожнини звертали увагу на її
гігієнічний стан, стан твердих тканин зубів і пародонту,
наявні ортопедичні конструкції (вид протеза, його
повноцінність, у разі незнімних протезів – вид сплаву,
наявність корозії).
Особливу увагу приділяли оцінці стану слизової
оболонки порожнини рота, відзначали її колір, зволоже-
ність, рельєф поверхні, наявність набряклості, патоло-
гічних елементів ураження. Детально оцінювали елемен-
ти ураження, їх локалізацію, кількість, форму, розміри,
чіткість контурів, виразність періфокального запалення.
У разі виразкових елементів оцінювали їх глибину, стан
дна, країв, наявність інфільтрації в основі. Уточнювали
можливість травматизації слизової гострими краями
зубів, протезами, контакти з металевими конструкціями
в ротовій порожнині. При візуальному огляді звертали
увагу не тільки на маніфестні зміни стану слизової обо-
лонки порожнини рота (ерозії, виразки, пухирці тощо), а
й на початкові форми її ураження (тонкі зміни рельєфу,
сухість, утрата блиску, помутніння слизової та ін.).
Для патогістологічного та імуногістохімічного
дослідження тканини фіксували в 10 %-у нейтральному
формаліні (рН = 7,4). Після його проведення на гісто-
процесорі заливали в парафін з температурою плавлен-
ня 54оС для гістологічного та імуногістохімічного
дослідження (ІГХ). Серійні зрізи товщиною 5 мкм роз-
міщували на скляних пластинках, укритих полі-L-лізі-
ном. Виявлення тканинних антигенів проводили за
допомогою моноклональних антитіл мишей до К8 (TS1,
«Thermoscientific») і Кі-67 (MM1, «Thermoscientific»).
Виявлення імунних комплексів проводили за допомо-
гою системи детекції UltraVision Quanto Detecton
System HRP («Thermoscientific»), зрізи дофарбовували
гематоксиліном Майєра. Індекс проліферації за Кі-67
(ІП Кі-67) визначали відношенням кількості імуннорек-
тивних ядер клітин до загальної кількості ядер у відсот-
ках. Дані маркери виявляли у ста клітинах чотирьох
шарів епітелію (першого – базального у клітинах, що
безпосередньо прилягають до базальної мембрани, і
трьох наступних). Оцінку показників здійснювали у від-
повідних ділянках тканин. Підрахунок клітин проводи-
ли при збільшенні в 400 разів.
Статистичну обробку отриманих даних проводили
за допомогою програми Statistica 6.0. стандартними
методами. Ураховуючи ненормальний розподіл отрима-
них статистичних показників, порівняння двох незалеж-
них груп здійснювали непараметричним методом за
допомогою U-критерію Манна-Уітні. Достовірними вва-
жать відмінності середніх при рівні статистичної значу-
щості p < 0,01.
Результати дослідження
При комплексному клініко-лабораторному дослід-
женні 187 пацієнтів із клінічнім діагнозом червоного
плоского лишаю слизової оболонки порожнини рота у 103
(55,08 %) спостерігалась гіперкератозна й у 84 (44,92 %)
ерозивно-виразкова форма червоного плоского лишаю.
При цьому найчастішою була локалізація на слизовій
оболонці щік – у 77-и (41,18 %) хворих. У 34 (18,18 %) і 26
(13,90 %) хворих відзначали локалізацію в ретромолярно-
му просторі й на слизовій спинки та бічних поверхонь
язика. Слизова оболонка твердого та м’якого піднебіння
(21 хворий – 11,23 %), губ (17 хворих – 9,09 %) і дно рото-
вої порожнини (12 хворих – 4,5 %) були уражені значно
рідше. У 33 (17,65 %) пацієнтів висипання виявлялись
одночасно в кількох ділянках (найчастіше в ділянці щік,
ретромолярному просторі та на язиці) (рис. 1).
Площа осередків ураження на слизовій оболонці щік
склала в середньому 14,6 мм
2
, на слизовій оболонці бо-
кових поверхонь язика – 8,2 мм
2
, на слизовій оболонці
47
БОЛЕЗНИ СЛИЗИСТОЙ ОБОЛОЧКИ ПОЛОСТИ РТА
СОВРЕМЕННАЯ СТОМАТОЛОГИЯ 3/2016
