Завдання дослідження
1.
За допомогою клінічних методів виявити, чи завжди
висока первинна стабільність призводить до успішної
остеоінтеграції та з якою частотою неоптимальна пер-
винна стабільність може призвести до остеоінтеграції.
2.
Чи може динамометрія первинної стабільності бути
об’єктивною характеристикою, як і аналіз резонансної
частоти (RFA), при досягненні остеоінтеграції для про-
гнозування строків функціонування імплантату.
Матеріали та методи
Протягом шести років, із 2009 по 2015, було встановле-
но 149 імплантатів 41-у пацієнту (віком 49±7,6 року).
Використано дескриптивний та аналітичний протоко-
ли дослідження з дотриманням вимог до проведення клі-
нічних досліджень (поінформована згода).
Пацієнти були поділені на дві групи:
1-а група: у цю групу ввійшов 21 пацієнт, яким було
встановлено 60 імплантатів. На початку досліджень не було
технічної можливості проводити аналіз резонансної часто-
ти коливань, тому проводився аналіз тільки взаємовідно-
шення первинної стабільності (за допомогою динамомен-
трії) та вторинної стабільності (клінічне, мануальне обсте-
ження, перкусія).
2-а група: у цю групу ввійшли 20 пацієнтів, котрим
було встановлено 89 імплантатів. При встановленні імплан-
татів використовували динамометрію. На другому хірургіч-
ному етапі, при впровадженні аналізу резонансної частоти,
їх перевірили за допомогою RFA прибором «Osstell».
Пацієнтів обох груп обстежували за стандартними схе-
мами: вивчали анамнез, звертали увагу на загальносоматич-
ний статус, оцінювали їхній психосоматичний стан, мотива-
цію ортопедичної реабілітації з використанням імплантатів,
дотримання гігієни порожнини рота. При комплексному
стоматологічному обстеженні пацієнтів проводили зовніш-
ньоротовий огляд і внутрішньоротові обстеження, застосо-
вували рентгенологічні методи дослідження: ортопантомог-
рафію, радіовізіографію та метод комп’ютерної томографії.
Для оцінки ступеня атрофії кісткової тканини використо-
вували метод вимірювання гіпсових моделей. Оперативне
втручання з метою дентальної імплантації проводили за
двохетапним протоколом з урахуванням рекомендацій
виробника. Розподіл імплантатів у залежності від крутного
моменту при встановленні вказано на рис. 2.
Післяопераційний огляд пацієнтів здійснювали на 1, 3
і 7-й день. Шви знімали на 10–14-й день після операції.
Другий хірургічний етап (установлення формувачів ясен)
виконували через три місяці для нижньої щелепи та через
5–6 місяців для верхньої щелепи. Наступні огляди прово-
дили у строки 1, 3, 6 і 12 місяців. Статистичну обробку
результатів проводили за стандартними методами варіацій-
ної статистики та кореляційного аналізу з використанням
пакета комп’ютерних програм Microsoft Exel for Windows.
Вірогідність різниці оцінювали за критерієм Стьюдента при
рівні p < 0,05.
Результати
Протягом шести років після імплантації було видалено 9
імплантатів, що складає 6,1 % від загальної кількості. При
цьому в пацієнтів першої групи було видалено 4 імплантати
(6,7 %), а в пацієнтів другої групи – 5 імплантатів (5,6 %). Усі
імплантати було видалено протягом перших 18-ти місяців
після встановлення.
Середнє зусилля, з яким установлювались імплантати,
складало 35,6 Нсм. Величина зусилля при встановленні впли-
вала на первинну стабільність, але при цьому не було знайде-
но жодних закономірностей вторинної стабільності. Більше
того, ретроспективний аналіз показав, що величина зусилля
встановлення тих імплантатів, що потім були видалені, була в
середньому на 4,1 Нсм вище (39,7 Нсм).
Величина зусилля при встановленні імплантату знаходи-
лась у межах від 30 до 42 Нсм. Нами було відмічено, що не
було видалено жодного імплантату, торк при встановленні
якого був менше 38 Нсм. Усі видалені 9 імплантатів було вста-
новлено з тиском від 38 до 42 Нсм.
Загалом було встановлено 27 імплантатів з таким крут-
ним моментом і практично кожний третій імплантат був у
подальшому видалений (діагр. 1). Можливо, це може бути
пов’язано з індивідуальними особливостями будови кісткової
тканини, які потребують подальшого вивчення. Тим не
менше, крутний момент від 38 до 41 Нсм можна розцінювати
як зону високого ризику видалення імплантату.
Середня величина ISQ при аналізі резонансної частоти
складала 62,5. Не було помічено залежності між зусиллям
при встановленні та даними аналізу резонансної частоти.
Висновки
Високий крутний момент при встановленні імплантату
не тільки не призводить до підвищення успіху остеоінтегра-
ції, а й може бути чинником, який у подальшому призводить
до нестабільності імплантату.
Низький крутний момент при встановленні імплантату за
стандартним двохетапним протоколом не викликає усклад-
нень і призводить до настання остеоінтеграції в усіх випадках
за умови відсутності мікрорухливості більш ніж 150 мкм.
Крутний момент від 38 до 41 Нсм можна розцінювати як
зону високого ризику видалення імплантату.
Динамометрія первинної стабільності може бути об’єк-
тивною характеристикою для прогнозування строків функ-
ціонування імплантату лише частково.
Перспективи наукового пошуку
Важливим є розширення використання ортопедичної
реабілітації пацієнтів за допомогою методу дентальної
імплантації. Необхідно розробити та впровадити методики,
які дозволять проводити раннє протезування імплантатів з
уникненням їх мікрорухливості, створення компресії на
кісткову тканину й підвищеного функціонального наванта-
ження на ранніх етапах. Вивчення та подальша розробка
таких методик дозволять знизити ризики лікування й покра-
щити результати реабілітації пацієнтів.
97
ИМПЛАНТОЛОГИЯ
СОВРЕМЕННАЯ СТОМАТОЛОГИЯ 3/2016
ɋɬɚɛɿɥɶɧɿɫɬɶ (ɭ ɩɪɨɰɟɧɬɚɯ)
100
80
60
40
20
0
ɑɚɫ, ɬɢɠɧɿ
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Ȼɿɨɥɨɝɿɱɧɚ ɫɬɚɛɿɥɶɧɿɫɬɶ
Ɇɟɯɚɧɿɱɧɚ ɫɬɚɛɿɥɶɧɿɫɬɶ
Рис. 1. Залежність первинної (механічної) стабільності та
вторинної (біологічної) стабільності від часу [19].
Ʉɿɥɶɤɿɫɬɶ ɩɚɰɿɽɧɬɿɜ
60
50
40
30
20
10
0
Ʉɪɭɬɧɢɣ ɦɨɦɟɧɬ ɩɪɢ ɜɫɬɚɧɨɜɥɟɧɧɿ ɿɦɩɥɚɧɬɚɬɭ, ɇɫɦ
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42
2 2
2 2
5
12
12 8
6
14
14
20
50
Рис. 2. Розподіл усіх імплантатів у залежності
від крутного моменту при встановленні.
