О
ртопедичне лікування стоматологічних хво-
рих з дефектами зубних рядів є одним з найго-
ловніших завдань стоматології, що дозволяє
покращити якість життя та попередити розвиток усклад-
нень даної патології місцевих тканин та організму в ціло-
му. Поряд із традиційними способами протезування
(незнімні мостоподібні конструкції, часткові та повні
знімні протези) усе більшу популярність набувають кон-
струкції з опорою на дентальні імплантати. Це пояснюєть-
ся рядом переваг даних протезів, особливо в умовах дис-
тально необмежених дефектів зубних рядів.
За даними Бередака Л.Б. та співавт., точність з’єднан-
ня імплантату з абатментом та супраструктурою в цілому
є основоположним фактором стійкості майбутньої орто-
педичної конструкції. Для забезпечення надійного та
якісного з’єднання між ними, а також позиційної стабіль-
ності контактуючих елементів необхідний гарантований
мінімальний проміжок між ними із суворо обмеженою
величиною [1]. Одними з найважливіших факторів, що
забезпечують надійність і довготривалість протезування
на імплантатах, окрім хірургічних аспектів є точність
виготовлених конструкцій і механічна цілісність усіх еле-
ментів імплантаційної системи [1].
У свою чергу, точність виготовлених ортопедичних
конструкцій та механічна цілісність імплантаційної систе-
ми залежать від: надійної остеоінтеграції; точності з’єднань
(імплантат–абатмент, імплантат-трансфер, аналог-аба-
тмент); точності адаптації протезної конструкції на аба-
тментах; точності визначення оклюзійних співвідношень;
точності відтворення оклюзійної поверхні. Розвиток техно-
логій виготовлення сучасних конструкцій дозволяє досяг-
ти високої точності прилягання елементів супраструктури
з гарантованим мінімальним проміжком, що не перевищує
2–5 мкм. За відсутності точності виготовлення протезу та
наявності нерівномірного проміжку між абатментом та
внутрішньою поверхнею ортопедичної конструкції ство-
рюються умови для виникнення дестабілізації системи з
виникненням ділянок підвищеного напруження, що у свою
чергу результується розцементуванням або послабленням
чи руйнуванням фіксуючого гвинта абатмента [1, 4].
З точки зору біомеханіки встановлено, що граничні
напруження в каркасі мостоподібного протеза спостері-
гаються в зоні з’єднання між частинами мостоподібного
протеза, що при циклічному навантаженні може призве-
сти до руйнування каркасу протеза в цій ділянці [2, 3].
За даними інших авторів, у суцільнокерамічних
реставраціях з опорою на дентальні імплантати напру-
ження на стиск і розтяг акумулюються в каркасі в ділян-
ках, на які припадає підвищене навантаження, таких як
цервікальний край конструкції, де високий торк і кон-
центрація напруження виникають у результаті ефекту
важеля [11]. Ці дані підтверджуються також результатами
електронної мікроскопії зразків суцільнокерамічних кон-
струкцій після прикладеного на них циклічного наванта-
ження: відзначаються шорсткуваті ділянки, тріщини, роз-
лами та сколи [11].
Вивчення впливу типу з’єднання конструктивних еле-
ментів ортопедичних конструкцій з опорою на внутрішньо-
кісткові дентальні імплантати на якість ортопедичної реа-
білітації пацієнтів і тривалість користування зубними про-
тезами є актуальним аспектом сучасної стоматології. Проте
на сьогодні не існує єдиної думки про це питання. У літера-
турних наукових джерелах представлені переконливі дані
на користь як цементного, так і гвинтового з’єднання.
За даними I. Sailer et al. [6], обидва типи конструкцій
(з цементною або гвинтовою фіксацією) впливали на клі-
нічний результат різними шляхами. Жоден з видів фікса-
ції не мав переваг. Зубні протези з цементною фіксацією
110
ОРТОПЕДИЧЕСКАЯ СТОМАТОЛОГИЯ
СОВРЕМЕННАЯ СТОМАТОЛОГИЯ 3/2016
Порівняльна оцінка ефективності
застосування суцільнокерамічних конструкцій
із гвинтовою та цементною фіксацією
при протезуванні на дентальних імплантатах
Мета:
підвищення ефективності ортопедичної реабілітації пацієнтів з дефектами зубних рядів шляхом порівняльної оцінки
клінічної ефективності застосування незнімних суцільнокерамічних конструкцій зубних протезів з опорою на дентальні
імплантати з гвинтовою та цементною фіксацією.
Матеріали і методи.
Проводилось дослідження 43-х пацієнтів з дистально необмеженими дефектами зубних рядів (одно-
бічними та двобічними) за допомогою загальноклінічних і спеціальних методів. Оцінку стабільності дентальних імплантатів
проводили за допомогою частотно-резонансного аналізу («Osstell ISQ»). Динаміку резорбції кісткової тканини навколо
імплантатів визначали за рентгенологічними даними (радіовізіографія, комп’ютерна томографія). Для оцінки стану м’яких
тканин, що оточують дентальний імплантат, визначали індекс РМА (за Parma), індекс зубного нальоту (PI) (Silness-Lцe), про-
водили пробу Шиллєра-Пісарєва до лікування, через 3, 6 і 12 місяців після встановлення імплантатів.
Результати.
Клінічно доведено ефективність застосування незнімних суцільнокерамічних конструкцій з опорою на внутрі-
шньокісткові дентальні імплантати із застосуванням монолітної суцільнокерамічної супраструктури із фрезерованою анато-
мічною формою ортопедичної конструкції та гвинтовою фіксацією порівняно із традиційними двохкомпонентними протеза-
ми з цементною фіксацією в найближчий час та у віддалені строки спостереження.
Висновки.
Результати ортопедичного лікування 43-х пацієнтів з дефектами зубних рядів із застосуванням суцільнокера-
мічних протезів з опорою на дентальні імплантати показали, що монолітна суцільнокерамічна супраструктура із фрезеро-
ваною анатомічною формою ортопедичної конструкції та гвинтовою фіксацією має високу клінічну ефективність, забезпе-
чує тривалу реабілітацію та зниження ризику ускладнень при протезуванні.
Ключові слова:
дентальна імплантація, незнімні ортопедичні конструкції, керамічні реставрації.
УДК 616.314-089.28-007.272-06-084:616-089.843
НМАПО імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
О.Ф. Сіренко, О.П. Листопад
