показали більш серйозні біологічні ускладнення (утрата
імплантату. утрата кісткової тканини більше 2 мм), кон-
струкції із гвинтовою фіксацією мали більше технічних
проблем. Супраструктура із гвинтовоюфіксацією піддаєть-
ся більш легкому зняттю, ніж цементована, а тому технічні
й, відповідно, біологічні ускладнення легше піддаються
лікуванню. З цих міркувань і завдяки очевидно вищій біо-
логічній сумісності саме ці конструкції здаються краще.
Дослідження Worni A. et al. [14] і Kolgeci L. et al. [13]
показали, що незнімні зубні протези з опорою на дентальні
імплантати, виготовлені з діоксиду цирконію, дозволяють
досягнути задовільних результатів лікування, а гвинтова
фіксація безпосередньо на рівні імплантату є виправданою.
Особливо важливе значення тип фіксації ортопедич-
ної конструкції має для здорового стану м’яких тканин, що
оточують дентальний імплантат. Cutrim E.S. et al. [8] у
своїх дослідженнях не отримали статистично достовірної
різниці при оцінці естетики у разі застосування обох типів
протезів з цементною або гвинтовою фіксацією. Обидва
типи з’єднання дозволяють досягнути відмінних естетич-
них результатів. Більш вагомий внесок відводиться пра-
вильному позиціонуванню імплантату та якісно виготов-
леному протезу. Спосіб цементної фіксації ортопедичних
конструкцій на імплантатах має певну недосконалість
через можливість виходу надлишкового фіксуючого мате-
ріалу з подальшим розвитком запалення у тканинах, що
оточують дентальний імплантат, у вигляді набряку, больо-
вих відчуттів, кровоточивості, ексудації, поглиблення кіс-
ткових кишень, і може призвести до втрати кісткової тка-
нини в цій ділянці. З метою профілактики подібних
ускладнень рекомендовано застосовувати спеціальні фік-
суючі матеріали, що дозволяють легко прибрати його
надлишки без пошкодження м’яких тканин. З іншої сторо-
ни, уміння та досвід лікаря можуть вплинути на якість
проведення даної маніпуляції відповідно до техніки вико-
нання. Таким чином, біомеханічні та естетичні фактори,
так само як і клінічний досвід, повинні приймати до відо-
ма при наданні переваги тому чи іншому типу з’єднання
протезної конструкції.
Одним з недоліків конструкцій із гвинтовою фіксаці-
єю є можливість послаблення, розкручування або руйну-
вання фіксуючого гвинта під дією жувального наванта-
ження. Проте, дослідження Dittmer M.P. et al. доводять
здатність протезів з гвинтовою фіксацією витримувати
вказане навантаження, що підтверджується експеримен-
тальним дослідженням із циклічним навантаженням на
конструкцію [12]. Автори також указують на те, що
довготривалий успіх лікування залежить і від додаткових
факторів, наприклад, ускладнень у м’яких тканинах, ото-
чуючих дентальний імплантат.
Завдяки своїм технологічним характеристикам діок-
син цирконію широко застосовується для виготовлення
різноманітних ортопедичних конструкцій. Згідно з даними
клінічних і лабораторних досліджень, кераміка має перева-
ги порівняно з металевими конструкціями: менша зміна
кольору слизової оболонки, менша адгезія зубного нальоту,
низька цитотоксичність або її відсутність, якість приляган-
ня слизової оболонки подібна до такої в титану. Доведено
високу клінічну ефективність застосування суцільнокера-
мічних протезів з опорою на дентальні імплантати за тех-
нічними, біологічними та оптичними естетичними резуль-
татами лікування з різними імплантаційними системами
[5, 9, 10]. Застосування однокомпонентних керамічних
конструкцій з моделюванням анатомічної форми коронки
безпосередньо на цирконієвому абатменті з подальшою
гвинтовою фіксацією має деякі переваги над традиційними
двохкомпонентними протезами з цементною фіксацією,
проте не було отримано статистично достовірної різниці за
даними клінічного та лабораторного дослідження [9]. За
даними Paolantoni G. et al. [9], через 48 місяців спостере-
ження не було отримано статистично достовірної різниці
ані в резорбції кісткової тканини, ані у стані м’яких тканин
навколо імплантату між однокомпонентними протезами із
гвинтовою фіксацією та традиційними конструкціями з
цементною фіксацією на абатмент.
За даними інших авторів, середній рівень ускладнень
складав 37,5 % при застосуванні протезів з цементною фік-
сацією та 30 % при застосуванні гвинтової фіксації ортопе-
дичних конструкцій. При цьому в разі цементної фіксації
ускладнення більшою мірою спостерігались у вигляді
мукозиту (14,87 %), а при гвинтовій фіксації – у послаб-
ленні фіксуючого гвинта (20 %). Отримано статистично
достовірну різницю між послабленням гвинта та наявні-
стю мукозиту. Реставрації з цементною фіксацією позбав-
лені можливості розкручування фіксуючого гвинта, але
наявність фіксуючого матеріалу збільшує ймовірність роз-
витку ускладнень у м’яких тканинах. У той же час частота
виникнення мукозиту та периімплантиту при застосуван-
ні протезів із гвинтовоюфіксацією менше, ніж при цемент-
ній фіксації. Різниці в частоті сколів і порушенні цілісно-
сті конструкції у пацієнтів обох груп не визначено [7].
Уникнути розвитку подібних ускладнень можна завдя-
ки використанню монолітної суцільнокерамічної супра-
структури із фрезерованою анатомічною формою ортопе-
дичної конструкції, що дозволяє відтворити оптимальну
конфігурацію оклюзійної поверхні та значно зменшити
величини напруження в місцях з’єднання елементів з
опорю на поряд розташовані дентальні імплантати, а також
забезпечити здоровий стан м’яких тканин, оточуючих ден-
тальний імплантат.
Матеріали та методи дослідження
Проведено клініко-інструментальне обстеження та
ортопедичне лікування 43 пацієнтів віком від 20 до 56-ти
років з дефектами зубних рядів із застосуванням незнім-
них суцільнокерамічних конструкцій зубних протезів з
опорою на внутрішньокісткові дентальні імплантати. У
всіх обстежених діагностовано однобічні або двобічні
дистально необмежені дефекти зубних рядів (І та ІІ клас
за Кеннеді). Контрольну групу склали 10 осіб того ж віку
без дефектів зубних рядів, яким була проведена санація
ротової порожнини. Пацієнти груп спостереження не
мали важкої загальносоматичної патології та виражених
дистрофічно-запальних змін тканин пародонту.
У залежності від способу виготовлення супраструк-
тури та типу її фіксації пацієнти були розділені на дві
групи. Усім пацієнтам проводилось протезування з опо-
рою на остеоінтегровані дентальні імплантати, установ-
лені за двохетапною технікою. Виготовлення ортопедич-
них конструкцій проводилось через 3–4 місяці після
встановлення дентальних імплантатів.
Пацієнтам першої групи (21 особа) виготовлялися
суцільнокерамічні незнімні зубні протези із застосуван-
ням монолітної суцільнокерамічної супраструктури із
фрезерованою анатомічною формою ортопедичної кон-
струкції та гвинтовою фіксацією.
Другу групу склали пацієнти, в яких застосовувалася
двохкомпонентна супраструктура: фрезеровані цирконіє-
ві абатменти та суцільнокерамічні незнімні зубні протези,
виготовлені за традиційною технологією (22 особи). Фік-
сація ортопедичних конструкцій проводилась із застосу-
ванням спеціального фіксуючого матеріалу.
Розподіл пацієнтів у групи спостереження проводили
з урахуванням рівномірності представлення за віком, стат-
тю, типом, якістю кісткової тканини, топографією дефекту
зубного ряду в кожній з них для нівелювання можливого
впливу додаткових факторів на результати дослідження.
Аналіз стабільності дентальних імплантатів прово-
дили за допомогою частотно-резонансного аналізу
(«Osstell ISQ»).
111
ОРТОПЕДИЧЕСКАЯ СТОМАТОЛОГИЯ
СОВРЕМЕННАЯ СТОМАТОЛОГИЯ 3/2016
