протезу під час функції мовлення та жування. У проце-
сі користування нижньощелепними протезами із тради-
ційною кламерною фіксацією виникають ускладнення,
зумовлені перевантаженням зубів унаслідок рухомості
знімних ортопедичних конструкцій. Перевантаження
опорних зубів призводить до їх руйнування, розхиту-
вання чи видалення, що ще більше погіршує умови для
фіксації знімних протезів [9].
Актуальною сучасною тенденцією в ортопедичній
стоматології є використання так званих покривних
конструкцій знімних протезів, які є різновидом пла-
стинчастих ЧЗП, базис яких повністю перекриває й
наявні на щелепі зуби, й альвеолярні відростки з вести-
булярної та оральної сторін [14, 15, 16]. До переваг
покривних конструкцій перед звичайними кламерними
ЧЗП відносять надійну фіксацію за рахунок як меха-
нічних кріплень, так і функціональної присмоктувано-
сті, рівномірний розподіл жувального тиску на тканини
протезного ложа та більш фізіологічний вертикальний
напрямок навантаження опорних зубів внаслідок роз-
ташування фіксуючих елементів в проекції центру
кореня зуба (інтракоронарно), естетичний вигляд за
відсутності видимих елементів кріплення. Розвиток
високоточних технологій дає можливість покращити
якість знімного протезування за рахунок використання
в покривних протезах сучасних видів механічних кріп-
лень, зокрема замкових, балкових та телескопічних
систем фіксації [17,18,19].
Мета
дослідження: дослідити вплив способу фікса-
ції часткових знімних протезів на стан тканин пародон-
ту у пацієнтів з субтотальними дефектами зубних рядів
та збереженням поодиноких зубів на щелепах. Провести
порівняльну клінічну оцінку динаміки атрофічних змін
пародонту опорних зубів у пацієнтів, які користуються
знімними протезами із кламерною фіксацією та знімни-
ми покривними протезами з фіксацією на інтракоронар-
них сферичних замкових кріпленнях.
Матеріали та методи
Проведено обстеження та ортопедичне лікування з
30 осіб у віці 65–80 років з великими дефектами зубних
рядів і збереженням на щелепах одиночних (1–3) зубів з
атрофією кісткової тканини стінок альвеол, яка не пере-
вищує перший ступінь, або без атрофії. Було застосовано
загальноклінічні методи обстеження, а також прицільну
дентальну рентгенографію та комп’ютерну томографію
для оцінки стану кісткової тканини в ділянці опорних
зубів. Пацієнти були розділені на дві клінічні групи: 14
осіб, яким виготовили покривні протези з фіксацією на
сферичних атачментах склали
основну групу
; 16 осіб,
яким виготовили протези класичними ЧЗП із кламер-
ною фіксацією увійшли в
контрольну групу
. Пацієнти
перебували під диспансерним наглядом протягом трьох
років після виготовлення знімних протезів.
Протокол ортопедичного лікування
Після комплексного клінічного обстеження та оцін-
ки стану пародонту опорних зубів пацієнтам контроль-
ної групи для заміщення дефектів зубних рядів були
виготовлені часткові знімні пластинчасті протези з
литим комбінованим базисом та литими утримуючими
кламерами. Опорні зуби у 9-ти (56 %) пацієнтів перед
виготовленням знімних протезів за наявності відповід-
них показань (дефекти твердих тканин, недостатньо
виражений екватор, низька клінічна коронка) поперед-
ньо відновлені штучними коронками. У 7-и (44 %) осіб
з інтактними та стійкими зубами правильної анатоміч-
ної форми, штучні коронки не використовувались.
Виготовлення протезів здійснювалося згідно із загаль-
ноприйнятими технологіями.
Пацієнтам основної клінічної групи було виготов-
лено покривні протези з пластмасовим базисом і фікса-
цією за допомогою сферичних напівлабільних замкових
кріплень VKS-OC-Uni (Варио Кугель Снап) фірми
«Bredent» [20], розташованих інтракоронарно на штиф-
тових вкладках. Опорні зуби підлягали ендодонтично-
му лікуванню та вкорочувалися до рівня 2 мм над ясе-
невим краєм. Кореневі канали препарувались під су-
цільнолиті штифтові вкладки згідно із загальноприй-
нятими вимогами. Отримували анатомічні відбитки
для виготовлення оклюзійних валиків і жорстких інди-
відуальних відбиткових ложок. Після визначення цен-
трального співвідношення щелеп проводили припасу-
вання індивідуальних ложок за допомогою функціо-
нальних проб Гербста, як при повній адентії. Робочий
відбиток отримували з використанням комбінації
А-силіконових мас Exaflex (GC) високої (для відбитку
каналів зубів, введення шприцом) і середньої (для фун-
кціонального відбитку протезного ложа, внесення в
ложку) текучості. Краї відбитку оформлювались за
допомогою функціональних проб Гербста. На робочій
моделі здійснювалось моделювання штифтових вкла-
док з патрицями сферичних атачментів VKS Uni (Bre-
dent) (рис. 1-а) та знімного протезу з матричними час-
тинами кріплення в базисі. Внутрішньокореневі вклад-
ки використовували для встановлення патричної час-
тини замкового кріплення, яка розміщувалась у надясе-
невій частині у проекції центра кореня. Матрична час-
тина замкового кріплення встановлювалася в базисі
знімного протезу (рис. 1 б–в); жорсткість силіконової
матриці для кріплення вибирали в залежності від під-
датливості слизової оболонки – при помірному ступені
піддатливості використовували жовті матриці серед-
ньої жорсткості, при значній піддатливості – м’які чер-
воні матриці.
Межі базису конструювали як при повній адентії з
метою досягнення функціональної присмоктуваності
протеза за рахунок утворення крайового замикального
клапану довкола краю базису протеза. Обємне моделю-
вання країв базису та урахування функціональних екс-
курсій перехідної складки забезпечує щільне охоплення
країв протезу слизовою оболонкою клапанної зони. Це
перешкоджає потраплянню повітря під протез, який під
час функціонування утримується на щелепі за рахунок
різниці тиску між зовнішнім середовищем та у просторі
під базисом.
Результати дослідження
та їх обговорення
В основній групі 6 (42,86 %) осіб мали дефект на
верхній, 8 (57,14 %) – на нижній щелепі; з них зі збере-
женням на щелепі трьох зубів – 2 (14,29 %), двох зубів –
9(64,29%), одного зуба – 3 (21,43 %) особи. У ділянці 15
(55,56 %) опорних зубів не виявлено атрофії комірко-
вих стінок, у 12 (44,44 %) випадках була наявна атрофія
першого ступеня. У контрольній групі 7 (43,75 %) осіб
мали дефект на верхній, 9 (56,25 %) – на нижній щелепі;
з них збереження на щелепі трьох зубів – у 2 (12,5 %),
двох – 9 (56,25 %), одного – у 5-ти (31,25 %) осіб. З
загального числа опорних зубів атрофії коміркових сті-
нок не мали 18 (62,07 %), атрофія першого ступеня
виявлена в ділянці 11 (37,93 %). На момент початку
протезування в осіб обох груп клінічні прояви запален-
ня тканин пародонту були відсутні.
Клінічну оцінку результатів ортопедичного ліку-
вання проводили через 6 місяців, 1, 2 та 3 роки за таки-
ми параметрами, як наявність запалення тканин маргі-
нального пародонту, динаміка атрофії кісткової тканини
в ділянці опорних зубів та їх утрата протягом усього
строку користування протезами.
116
ОРТОПЕДИЧЕСКАЯ СТОМАТОЛОГИЯ
СОВРЕМЕННАЯ СТОМАТОЛОГИЯ 3/2016
